Вольова готовність дитини до шкільного навчання — важлива складова ЇЇ успішної адаптації. Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхідністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії поставленій меті. У зв'язку з цим вона має свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Отже, вже в дошкільному віці починає формуватися воля. Звісно, вольові дії дошкільнят мають свою специфіку: вони співіснують з діями непередбачуваними, імпульсивними. Психологи вольову поведінку вважають соціальною, а джерело розвитку дитячої волі вбачають у взаємодії дитини з навколишнім світом.
Провідну роль у соціальній зумовленості волі відводять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорослими. У генетичному плані психологи розглядають волю як стадію оволодіння особистісними процесами поведінки. Спочатку поведінку дитини регулюють словом дорослі, потім, засвоюючи практичний зміст вимог дорослих, вона поступово починає сама регулювати свою поведінку через власне мовлення, роблячи тим самим істотний крок уперед на шляху до вольового розвитку.
Після оволодіння мовленням слово стає для дошкільнят не лише засобом спілкування, а й засобом організації поведінки.
Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над словами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати тим самим бажання щось самостійно робити.
Протягом дошкільного дитинства ускладнюється вольова сфера особистості й змінюється її питома вага в загальній структурі поведінки, що проявляється у прагненні долати перешкоди, труднощі. Розвиток волі в цьому віці пов'язаний зі змінами мотивів поведінки. Зародження певного вольового напряму та вихід на перший план групи мотивів, які є для дитини найважливішими, зумовлюють те, що, керуючись цими мотивами, вона свідомо досягає поставленої мети, не піддаючись негативним впливам, що відволікають. Дошкільник поступово навчається підпорядковувати свої дії мотивам, віддаленим від мети дій, зокрема мотивам суспільного характеру. Так формується рівень цілеспрямованості, притаманний шестирічним. Однак завважимо: вольові дії, сфера їх застосування і їхнє місце у поведінці дитини вкрай обмежені й нетривалі.
Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних психічних процесів (сприймання, пам'яті, уваги).
Показники сформованості довільнихпсихічнихпроцесів
Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.
Малюк запам'ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.
Нескладні завдання, запропоновані дорослими, дитина може самостійновиконати, спираючись на власні сили.
Уміє самостійно себе обслуговувати (вдягається, зав'язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки й трусики, дотримується особистої гігієни).
Дотримується певного темпув своїй роботі. Дотримується доступних правил поведінки. Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання (якщо оцінка не позитивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...). Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.
ВІЗЬМІТЬ ДО УВАГИ!
Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.
Тільки зі спостережень за дитиною можна робити висновок про сформованість у неї вольової готовності.
Формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання
Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно під дією емоцій.