Олександр КОЧЕРГА,
канд. психол. наук, доцент, заст. директора
Інституту післядипломної педагогічної освіти,
Київський університет імені Бориса Грінченка
Батьки старших вихованців замислюються над шкільним майбутнім сина чи доньки. І звісно, вихователі мають бути готові до пояснень і відстоювання своїх обов'язків щодо підготовки малюків до школи. У чому ж полягає робота педагога дитсадка? А що залежить саме від батьків? Як об'єднати зусилля? І, зрештою, коли віддавати малюка до школи — у 6 чи в 7 років? Розібратися у цих питаннях, а також ефективно використати час, що залишився, для ретельнішої, досконалішої підготовки та розвитку природних можливостей дошкільника, посприяти дозріванню його душі й тіла допоможе батькам і педагогам ця стаття.
Початок шкільного життя — відповідальний момент для кожної дитини. Тож період навчання у першому класі позначений істотними змінами в її житті. Від того, як вона впорається з ними та адаптується до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя.
Звісно, батьки та вихователі дошкільнят бажають, щоб їхні діти добре вчилися, нормально вписалися в новий колектив. Проте самого тільки бажання замало, важливо знати закономірності успішної адаптації до школи.
На що варто звернути особливу увагу вихователям та батькам майбутніх першокласників? Про що вони мають знати насамперед? Наші судження не є догмами чи остаточними експертними висновками, радше це рекомендації для прийняття обдуманих, зважених рішень та дій батьків і вихователів, що ґрунтуються на основі спостережень за малюками. Саме такий вдумливий підхід допоможе краще пізнати душу та тіло конкретної дитини, а отже, краще зрозуміти індивідуальну траєкторію її розвитку та дозрівання.
Окреслимо найважливіші індикатори подальшої успішної адаптації дитини до початкової школи, її оптимальної "стартової підготовки" до шкільного життя, ті, від розвитку яких у маленького учня складатиметься позитивний чи негативний досвід першого року навчання.
Ми не будемо вести мову про "предметні знання", на яких останнім часом "зациклюються" батьки дошкільнят, а за їхніми вимогами часто й педагоги дитсадків.
Завдання вихователів — забезпечити психічну й психологічну готовність дитини до школи, підготувати до навчання в нових умовах.
Важливо, щоб батьки усвідомлювали це і не вимагали того, що не відповідає природі дошкільника, а крім того, й самі розуміли, коли саме їхня дитина буде готова до школи.
Різнобічно розвинена дитина з меншими втратами подолає складний шлях адаптації до школи, а отже, шанс стати успішною буде реалізовано краще. Найголовніше маємо пам'ятати: спільні зусилля вихователів та батьків зі створення сприятливих умов адаптації дитини до школи створять умови для продовження її безпечного, а отже, щасливого дитинства, в якому її розуміють і приймають такою, якою вона є — реальною, а не ідеальною.
Якщо дитина не повністю готова до навчання у школі, воно маже стати для неї надто стресогенним, небажаним і неуспішним. І статус невдахи закріпиться за нею надовго. Таку дитину краще віддати до школи через рік, щоб вона полюбила школу й успішно вчилася.