Про власне тіло дітям 4-го року життя

ДО ЧОГО ПРАГНЕ ДИТИНА

Власне тіло зацікавлює малюка з часу його народження. З ві­ком дитина вільно розрізняє і правильно називає органи і частини свого тіла: очі, язик, губи, зуби, вуха, волосся; голова, шия; тулуб - спина, живіт; руки й ноги з пальцями. Цікавиться їх дією на влас­ному досвіді. Ще до трьох років вона робить "відкриття" - показує, де в неї очки, вушка, ротик, носик, язичок, зубки. Називає свої дії: "Я бачу", "Я чую", "Я сказав (-ла)", "Я повернув (-ла) голову" тощо. Розуміє, для чого потрібна голова. Намагається все спробу­вати на смак, беручи до рота. Часто дитина любить запихати в ніс і вуха різні дрібні предмети - кульки, горошинки, "щоб не чути". Перевіряє можливості власного голосу, зору, слуху, нюху, смаку: "Чую - не чую", "Бачу - не бачу", "Можу гучніше крикнути, ніж ти". Дитина цікавиться своїм волоссям. Воно росте на голові, буває різного кольору. Часто за довжиною визначає, хто ти - хлопчик чи дівчинка. Цікавиться частинами голови інших: "А які в тебе вуха, очі?", "Чому в тебе таке волосся?" тощо.

ПРИВЧАЙТЕ ДИТИНУ БУТИ ЗДОРОВОЮ

Для задоволення інтересів своєї дитини про частини тіла, не варто ухилятися від її запитань. Одягаючи дитину, вкладаючи її спати чи купаючи її, завжди називати частини тіла - "голівка", "волосся", "оченята", "вушка", "носик", "ротик", "зубки". Не об­межувати дії дитини, а навпаки, спонукати її оберігати власне тіло. Наприклад, покліпати, якщо в очі потрапила порошинка чи вія. Хай вона на власному досвіді переконається, що очі дуже вразливі. Їх треба оберігати. Так само переконливо потрібно довести значення усіх частин голови. Слід застерегти дитину, щоб вона не брала до рота бруд, незнайому їжу, різноманітні предмети, гучним криком не втомлювала свій ротик. Не допускати, щоб у носові та вушні отвори дитини потрапляли сторонні предмети. Використовувати кожну слушну нагоду для вправляння органів чуття малюка. Організовувати змагання типу: "Хто перший почує", "Розпізнай за смаком", "Відгадай за запахом" та ін. Застерігати дитину від травмування різних ділянок голови. Пояснювати можливі негативні наслідки. Розказати їй, що голова - це дуже важлива частина тіла, тому треба дбати про неї.

СЛУШНІ ПОРАДИ

Хай дитина пригадає, з яких частин складається голова.

В мене кругла голова:

Ока два і вуха два,

Ніс один і рот маленький,

І волоссячко гарненьке.

Можливо, дитина визначить, для чого потрібні: губи - говори­мо, захоплюємо їжу, оберігаємо язичок; зуби - подрібнюємо їжу, допомагають говорити; язичок — говорить, співає, смакує, жує, ков­тає. Запропонуйте дитині самостійно з'ясувати, чи можна говорити, стиснувши губи, зуби, не рухаючи язичком. Через дві дірочки в носі ми дихаємо. Перевіряємо це, стиснувши й відпускаючи ніздрі. У носику є волосинки, що нагадують щіточки. Вони затримують повітря, щоб очистити і зігріти його. Ще є липуча рідина. Вона при­клеює до носових волосинок порошинки, які ми вдихаємо з повітря. Поясніть: щоб вільно дихати, треба щодня і у разі потреби чистити ніс. Запропонуйте дитині робити точковий масаж носа, щоб легше дихати і не хворіти - погладжувати, розтирати, пощипувати біля крил носа й на переніссі. Коли ніс закладений, то важко дихати. Над носом розміщені "два брати", які "через дорогу живуть, а один одного не бачать" (очі). У них є захисники - повіки та вії. Дитина досліджує, що можуть і для чого потрібні очі: сприймають світло, колір, розмір, відстань; підказують напрям руху рукам, ногам. Хай дитина з'ясує, чи бачить, коли заплющить очі, чи може дістати іграшку, йти в певному напрямку. Загадка: Одне говорить, а двоє слухають,— допомагає згадати, навіщо потрібні вуха: чують і розріз­няють звуки. Дослідом перевірте: чи чути із заплющеними очима, вухами, ротом, носом. Можливо, дитина сама зможе з'ясувати, для чого людині голова, чому треба оберігати всі її частини.

Коментарi