РОБИТИ ЧИ НЕ РОБИТИ? ПОРАДИ БАТЬКАМ

РОБІТЬ!

Втішитесь своєю дитиною.

Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте.

Коли малюк може вас чути, розмовляйте вголос (це допоможе йому навчитись говорити).

Якщо ви побачили, що дитина щось робить, розпочніть «паралельну розмову» (коментуйте її дії).

Розмовляйте з дитиною турботливим, заспокійливим, підбадьорливим тоном.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її співчутливо й уважно.

Визначте чіткі та тверді умови для дитини.

Говоріть із малюком короткими фразами.

У розмові з дитиною називайте якомога більше предметів.

Ваші пояснення мають бути простими і зрозумілими.

Говоріть повільно.

Будьте терпеливими.

Спочатку запитуйте «що?», а «для чого? запитаєте, коли малюк підросте.

Щодня читайте дитині.

Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

Не скупіться на нагороду — похвалу чи поцілунок.

Заохочуйте цікавість та уяву вашого малюка.

Дбайте про те, щоб малюк разом з вами готував обід, гуляйте з ним, грайтесь,

ліпіть «пасочки» з піску, хай він допоможе вам пересаджувати квіти.

Допоможіть дитині вивчити її ім'я та прізвище.

Будьте прикладом для малюка: хай він бачить, яке задоволення ви маєте від

читання газет, журналів, книг.

Не втрачайте почуття гумору.

Проблеми батьків і дітей нема там, де батьки та діти дружать і мають спільні

заняття.

НЕ РОБІТЬ!

Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже зрозуміли, не відвертайтесь, поки малюк не скінчив розповідати.

Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

Не вимагайте одра­зу дуже багато: мине чимало часу, перш ніж малюк навчиться самостійно прибирати свої іграшки, робити лад у своїй кімнаті.

Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!»

Не кажіть: „Ні. вона не червона". Краще сказати просто: «Вона синя».

Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити при інших людях.

Не треба встановлювати для дитини багато правил: вона перестане звертати на них увагу.

Не перестарайтесь, створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень:

іграшок, поїздок тощо.

Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині:

невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

Коментарi