Вольова готовність

Вольова готовність дитини до шкільного навчан­ня — важлива складова ЇЇ успішної адаптації. Уже із самого малечку дитина опиняється перед необхід­ністю долати певні труднощі, підпорядковувати свої дії поставленій меті. У зв'язку з цим вона має свідо­мо контролювати себе, керувати своїми внутрішні­ми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами та поведінкою загалом. Отже, вже в дошкільному віці починає формуватися воля. Звісно, вольові дії до­шкільнят мають свою специфіку: вони співіснують з діями непередбачуваними, імпульсивними. Пси­хологи вольову поведінку вважають соціальною, а джерело розвитку дитячої волі вбачають у вза­ємодії дитини з навколишнім світом.

Провідну роль у соціальній зумовленості волі від­водять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорос­лими. У генетичному плані психологи розглядають волю як стадію оволодіння особистісними проце­сами поведінки. Спочатку поведінку дитини регу­люють словом дорослі, потім, засвоюючи практич­ний зміст вимог дорослих, вона поступово починає сама регулювати свою поведінку через власне мов­лення, роблячи тим самим істотний крок уперед на шляху до вольового розвитку.

Після оволодіння мовленням слово стає для до­шкільнят не лише засобом спілкування, а й засо­бом організації поведінки.

Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над сло­вами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосиль­них завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати тим самим бажання щось самостійно робити.

Протягом дошкільного дитинства ускладнюється вольова сфера особистості й змінюється її пито­ма вага в загальній структурі поведінки, що прояв­ляється у прагненні долати перешкоди, труднощі. Розвиток волі в цьому віці пов'язаний зі змінами мотивів поведінки. Зародження певного вольового напряму та вихід на перший план групи мотивів, які є для дитини найважливішими, зумовлюють те, що, керуючись цими мотивами, вона свідомо до­сягає поставленої мети, не піддаючись негативним впливам, що відволікають. Дошкільник поступово навчається підпорядковувати свої дії мотивам, від­даленим від мети дій, зокрема мотивам суспільно­го характеру. Так формується рівень цілеспрямова­ності, притаманний шестирічним. Однак завважимо: вольові дії, сфера їх застосування і їхнє місце у по­ведінці дитини вкрай обмежені й нетривалі.

Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних психіч­них процесів (сприймання, пам'яті, уваги).

Показники сформованості довільнихпсихічнихпроцесів

Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.

Малюк запам'ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачив або чув.

Нескладні завдання, запропоновані доросли­ми, дитина може самостійновиконати, спира­ючись на власні сили.

Уміє самостійно себе обслуговувати (вдяга­ється, зав'язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки й трусики, дотримується особистої гігієни).

Дотримується певного темпув своїй роботі. Дотримується доступних правил поведінки. Уміє правильно реагувати на оцінку доросли­ми виконаного завдання (якщо оцінка не пози­тивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...). Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.

ВІЗЬМІТЬ ДО УВАГИ!

Психофізіологічні особливості шестиріч­них малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до шкіль­ного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.

Тільки зі спостережень за дитиною мож­на робити висновок про сформованість у неї вольової готовності.

Формування вольової готовності до­шкільника залежить від його темпераменту; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання

Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спон­танно під дією емоцій.

Коментарi