Визначаємо рівень мотиваційної готовності дитини

Рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з'ясувати бажання малого стати школярем та його уявлення про школу.

Відповіді дітей можна поділити на чотири групи.

1. Прагнення бути школярем, бажання вчитися ґрунтуються на відповідному уявленні про школу: "Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати"; "Хто добре навчається у шко­лі, той зможе стати Президентом..."; "Щоб добре вчитися, треба бути старанним...". Серед цієї групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба — ще гра, а не навчання.

2. Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявленні: "У школі цікаво, там багато дітей, учитель ставить їм оцінки"; "У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна бігати по подвір'ю скільки завгодно"; "Мені у школі подобаються перерви, коли можна виходити в коридор або на вулицю". Так розмірко­вують уже більше шестирічних.

3. Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побою­вання, навіть страх: "Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька"; "А раптом я не зможу зробити те, що скаже вчителька"; "У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, — чомусь боюся". Таких відповідей досить багато.

4. Дитина не бажаєйти до школи: "У садочку краще, тут немає уроків і домаш­ніх завдань", "У школі погано, бо там не граються і забороняють носити іграшки". На жаль, останнім часом кількість таких відповідей збільшується.

Батьків мають насторожити третя і четверта групи відповідей. Звідси вис­новок: треба краще ознайомити дитину зі школою й поставитися до цього до­сить серйозно. Позитивна спрямованість дитини (перша і друга групи) на школу як на власне навчальний заклад — най­важливіша передумова благополучного її входження у шкільну навчальну дійсність, тобто прийняття нею відповідних шкіль­них вимог та повноцінного включення у навчальний процес.

Перевіряємо пам'ять

Вивчення особливостей інте­лектуальної сфери можна роз­почати з дослідження пам'яті — психічного процесу, нерозривно пов'язаного з розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування пропонуємо дитині будь-який набір слів, на­приклад: рік, слон, шпага, мило, сіль, шум, рука, стать, весна, син. Прослухавши весь цей ряд, вона повторює слова, які запам'ятала. За Л.А.Венгером, показники механічної пам'яті для дітей шестирічного віку такі: з першого разу вона сприймає не менше 5 слів; після третього-четвертого прочитання відтворює 9-10 слів; через годину забуває не біль­ше 2 слів із відтворених.

Визначаємо загальний рівень розумового розвитку

Методика А.Р.Луріїдає змогу виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь оволодіння узагальнювальними поняттями, уміння планувати свої дії. Дитині пропонують запам'ятати слова з допомогою малюнків: до кожного слова або слово­сполучення вона сама малює лаконічний малюнок, який потім допоможе це слово відтворити. Тобто малюнок стає засобом, який допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10-12 слів і словосполучень, як-от: вантажівка, розумнийкіт, темнийліс, день, веселагра, мороз, вередлива дитина, гарнапогода, сильналюдина, покарання, цікаваказка. Через 1-1,5 год. після прослуховування наведеного ряду слів і створення відповідних зображень дитина отримує свої малюнки і прига­дує, до якого слова вона робила кожен з них.

Визначаємо рівень розвитку просторового мислення

Рівень розвитку просторового мислення виявля­ють у різні способи. Ефективною і зручною є мето­дика А.Л.Венгера"Лабіринт". Дитина має знайти шлях до певного будиночка серед заплутаних до­ріжок і тупиків лабіринту. У цьому їй допомагають образні завдання-вказівки, повз які об'єкти слід пройти. Дитина має орієнтуватися в самому лабі­ринті та схемі, яка відображає послідовність шляху, тобто розв'язання завдання.

Методи діагностики рівня розвитку словесно-логічного мислення

Пояснення складних картин. Дитині показу­ють картинку й пропонують розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом допомагає виявити, чи правильно дитина розуміє те, що зображено, чи може визначити головне, чи розгублюється в окре­мих деталях, наскільки розвинене її мовлення.

Послідовність подій— складніша методи­ка, яка допоможе виявити розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.

Предметна класифікація— методика, яка допомагає вивчати узагальнення і абстрагування, послідовність висновків і деякі інші аспекти мис­лення. Класифікуючи різні об'єкти, дитина може виділити групи за функціональною ознакою і дати їм узагальнені назви: за зовнішньою та ситуатив­ною ознаками (шафа і сукня об'єднуються в одну групу, тому що сукня висить у шафі).

Інтерпретація прислів'їв— методика, за до­помогою якої вивчають розвиток складних розумо­вих процесів аналізу й синтезу. Цікавий варіант цієї методики запропонував Б.В.Зейгарнік. Крім зви­чайних прислів'їв ("Не все те золото, що блищить"; "Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш"), дитині наводять фрази, одна з яких за значенням відпо­відає прислів'ю, а друга — нагадує його. Напри­клад, до прислів'я "Не в свої сани не сідай" дають фрази — "Не берися за справу, якої не знаєш" і "Узимку їздять на санях, а влітку — на возі". Дитина має вибрати одну з них і пояснити свій вибір, що й показує, на які змістові чи зовнішні ознаки вона орієнтується.

Коментарi