Моральна готовність

Моральна готовність до шкільної освіти є стрижнем, що закладає підмурівок особис­тості. В умовах повсякденного спілкування з однолітками й дорослими, а також у рольо­вій грі дитина набуває певних знань про со­ціальні норми. Але ці знання вона ще до кінця не усвідомлює і безпосередньо пов'язує зі своїми позитивними чи негативними емоційними пережи­ваннями. Перші етичні інстанції становлять поки що відносно прості системні утворення, на основі яких надалі формуватимуться досить зрілі моральні по­чуття й переконання.

Уміння спілкуватисяздорослимийодно­літками— основа для успішної адаптації дитини у школі. Систематично спостерігаючи за поведін­кою малюків під час ігор і занять, можна побачити, хто з них уміє спокійнойпо-діловомузвертатися до дорослого із запитаннями, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів; хто прагне "за­хопити" найпривабливіші ролі й добивається цьо­го умовляннями, примусомабочерезконфлікти; хто невмієпроявитисебеі свої інтереси, тож за­довольняється будь-якою роллю, а хто взагалі не бере участі в діяльності дітей, несміливийчипа­сивнийу спілкуванні з однолітками й доросли­ми тощо.

Деякі батьки з різних причин не бажають, щоб їхня дитина відвідува­ла дошкільний заклад, тож підготовка малюків до школи відбувається у родині, що не зав­жди сприяє її успішній шкільній адаптації.

Томуважливо, щобпередшколоюмалюк хочабдварокивідвідувавдитсадок, де мав би можливість влитися у соціальне середовище одно­літків і старших дітей, що допоможе навчитися на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтереса­ми та бажаннями інших, а отже, усвідомити, що не завжди своє "хочу" є важливим для інших. Це приборкує егоїзм. Зрозуміло, дитина має відчувати свою цінність і самодостатність як активного учас­ника у спілкуванні з однолітками й дорослими.

У формуванні моральної готовності дуже важ­ливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками (бабусею, дідусем) і родичами, з друзя­ми, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік — період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей — це віддзеркалення більше ніж 80% наших із вами вчинків, шановні батьки та вихователі.

ВІЗЬМІТЬ ДО УВАГИ!

Дитину треба готувати до того, що да­леко не завжди всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить у коло наших безпосередніх інтересів.

Діти переймають і наслідують наш приклад спілкування, визначаючи для себе його особли­вості, фіксуючи межі та правила поводження, запам'ятовуючи інтонації, тембр і висоту голосу тощо.

На поведінці дитини негативно познача­ються обіцянки, які не виконуються або постій­но відтерміновуються (варто замислюватися, перш ніж щось обіцяти малюкові).

Коментарi